Нотатки психолога: звідки беруться диктатори

Насильство і любов – основний конфлікт, який руйнує людину з середини, а згодом – приводить її до влади.

На мою думку, існують певні аргументи, які провокують появу диктатора і, як наслідок, диктатуру. Тож, декілька слів про них:

– диктатор є той, хто зрікся радості і любові. Зрозуміло, цьому причина – дитинство. А точніше, що людина в ньому прожила. Так, чим більше було зневаги до дитини і насильства над її тілом і душею, тим більшою у дорослої людини буде прірва між здатністю любити і втілювати цю здатність в конкретне ставлення до іншого. В цьому і вся таємниця. Здатність любити для такоі дитини – це завжди очікування непередбачуваного зла. І так стається, що проживши це зло, вже доросла людина почне втілювати цю непередбачуваність – завжди проявляти насильство до іншого чи то у вимозі бути поряд, чи то у прагненні його покинути. Цей тип диктатора – травмована з утилізованою емоційністю людина. Також, є ще один тип диктаторів – перверти. Це ті, яких перелюбили, і які вважають, що їх присутність на цій землі – це єдине велике щастя для всіх і Всесвіту в тому числі. А їх таланти – це відкриті двері до вирішення всіх проблем. Та, біда в тому, що лише ґвалтуючи і нищачи тих, хто може стати двійником їхнього уявного генія, вони і можуть утримуватися при владі. Причому, саме цей типаж буде тримати владу до самої своєї фізичної смерті. В цій точці, має стати страшно і моторошно, хто осмислює слова, які читає.

– ніколи диктатор не є харизматичним і талановитим – це завжди обмежене гнійне єство. Яке, якимось чином, досягло успіху. Яким? Фізичним, психологічним, соціальним знищенням опонентів. Тож, диктатор опікується одним, спочатку на брехні і підлабузництві виїзжає до влади. А згодом, всіх винищує, причому чужими руками.

– диктатор жадібне і кровожерливе створіння. Та, при всій його страшливості, воно, оте створіння, примітивне і зовсім інфантильне в своєму нутрі, починаючи від звичок і завершуючи знищенням усіх, до кого проявляв потребу в емоційній присутності і любові.

Хто творить диктаторів?

Примітивні лінивці, які хочуть мати більше, ніж здатні понести.

Які хочуть досягати вище, ніж здатні підпригнути.

Які хочуть мати все, бо не мають основного – Бога і самих себе.

Так, диктаторів обирають люмпіни. Тож, наявність диктатора при владі – це критична маса суспільства – суспільства люмпенів.

Який вихід?

По-перше, перестати хотіти мати чуже.

По-друге, включати, хоч іноді, мозок і мислити – бо, якщо тобі щось хочуть дати більше ніж ти просиш – це і є рух диктатора до влади.

По-третє, перестати шукати постійного кайфу і драйву від життя. Бо живе лише той, хто діє. А все інше, просто добиває свій час біологічного існування.

От і є біда в тому, що диктаторів творять насильники-педофіли.

Обслуговують – бариги.

Обирають і дарують владу – люмпіни.

І все це тепер носить назву – війна в Україні.