ХХІ сторіччя визнано сторіччям психічних порушень та захворювань. Людство, здобувши максимально комфортні умови для життя, чомусь втратило внутрішню рівновагу. Тож, що таке психологічне благополуччя? У чому суттєві відмінності між психічним здоровям та психологічним благополуччям? І чи завжди психічне здоровя визначає стан психологічного благополуччя?
Дитяче насильство не є чимось новим та невідомим. Історія людства має велику кількість доказів того, що діти є значно небезпечнішими у провокаціях та втіленні насильства чим дорослі люди. Та в різні часи вдавалося регулювати дитяче насильство. Були часи, коли дитяче насильство використовували в якості знаряддя влади. Тож сьогодні суспільство зіштовхнулося зі зростанням дитячяго насильства. Буллінг – це безсилля суспільства в регуляції дитячого насильства.
Маніпуляція – це форма організації життя, без якої людство не здобуло б усього того, що називається науково-технічним прогресом. Саме в світі мехінки
та технологій маніпуляція є невідємною складовою усіх алгоритмів. Не має біди, у маніпуляціях психіки. Так, дитина тотально маніпулятивна і сааме завдяки цій
активності, вона здобуває чесноти людини. Так при яких обставинах маніпуляція стає загрозою, а то й знаряддям знищення іншого. Чому маніпуляція із засобу
життя перетворюється в засіб насильництва? Чи є способи подолання деструктивних маніпуляцій та як їх розрізняти?
Розлучення – це драма життя дитини, в якій насильницьким способом завершується її дитинство. Тож, чи буде дитина мати травматичні переживання? Так. Чому сааме травма у дитини? Чи змінює час сприйняття дитиною травми розлучення? Що можуть зробити батьки, якщо розлучення неминуче?
Діти, народжені з 2010 року не просто діти іншого покоління – це діти цифрового мислення та інформаційної цивілізації. Вони зовсім інші, бачать у цифрових вимірах життя, сканують людські чесноти та не спрямовані на глибокі засудження. Вони погано ладнають з часом, не завжди вміють доворитися і практично зовсім не орієнтуються в побуті. То хто ж вони, діти покоління Z?
Цькування на роботі, або мобінг – це форма утвердження влади дискредитованого і слабкого керівника. Здебільшого моббінгу піддаються саме сильні люди в колективі, які мають професіональну позицію, знають собі ціну та виступають «страшним сном», злісним конкурентом горе-керівника. Тож як жити, коли ти розумний, працелюбний, зберігаєш свою позицію і є об’єктом мобінгу?
