…хочу вилаятися на досвід, який щойно отримала і, без права на вибір, пережила.
Десять годин я проходила україно-угорський спільний кордон.
Ні, не подумайте, що тут запара 24.02.2022…
Все тихо, чинно і гнітюче принизливо на пʼяту сотню днів війни.
Найдраматичніше те, що я пʼять годин простояла на мосту поміж двох держав. Україна випустила, але Угорщина не впускає. Ходить її вірний прикордонник поглядає, чи стоїмо, і відходить від окупованих мостом поміж двох світів, як від чуми…
Так, світ який випустив – це світ, в якому в ніч з 30 на 1 травня прилетіло практично два десятки ракет. Бомбив турботливий сусід.
Світ, який цурається – форпост Євросоюзу, який для нас чомусь закритий.
Це неважливо для тих, форпостних, що мій трьохрічний синочок заснув в сльозах і голодний.
І от тепер виникають глибокі сумніви…
До чого цінності демократії васалам зла?
Чекають, коли паде світ України, який виборює кожен день життя і їм, у тому числі, ціною життя своїх найкращих?
Що чекає Євросоюз при таких «членах», які тримають поміж двох держав людей з війни…
Наостанок хочу сказати одне – кажуть, їх очільник зі своїми топить за рус…явих. Ні, не кажуть, діють з рус…явими, підступно оголосивши війну українцям на мосту, поміж двох світів.
От і виходить, що найбезпечніше місце для українців – Україна. Бо якщо не закидує ракетами москов…ка наволоч, то пхають в моральну прірву васали наволочі. Чекають свою частину пирога… не усвідомлюючи, що Україна буде стояти до останнього з українців.
Як показує історія – українці максимально витримали 200 років. Отже, маємо досвід – витримаємо і тепер.
PS: Кордон перетнула в 0.30, витративши вже не 10, а 12 годин… Приймаюча сторона була пуста, не було жодного затору чи накопичення, щоб хоч щось і якось виправдовувало на таке очікування. Гібридна війна йде…