Нотатки психолога: страшний сон
Не знаю чи комусь так вигідно, чи хто хоче крові та війна ущільнюється і все глибше заходить в життя українців. З кожним днем ми все більше вростаємо в війну. А, десь там, за умовною межею НАТО, все йде чинно, спокійно і все більше гмикає в сторону України.
Ми заходимо в війну вже один на один, без мрій, сподівань, фантазмів та фантомів із загальною назвою – військова допомога. Те, що здатне втримати ворога – зброя, на жаль стає причиною торгів і маніпуляцій з боку тих, у кого мирне небо, з літачками та цілою кучею релігійних вихідних, бо не бачу потоку до церков у ці релігійні свята. Європа, позбавлена лідера, зникає в вихрі брехні і обіцянок про підтримку. Тож, Україна одна…
Перше, що виникає – це страшна мрія, щоби прокинутися зранку, а вся русня зникла, як її і не було. І не в Україні, ні! З карти земної кулі. Просто, без будь-яких слідів.
Друге, що буде, коли вона, ота гнійна, обісрана у власних випорожненнях русня, переможе. Забере Україну. Встановить порядки і знову демонстративно оголосить незалежність. Знову, руками пройдисвітів проведе референдуми і поставить своїх васалів. Поряд з цим, відкриє концтабори для всіх, хто проти. Почне гвалтувати своїми вєлікімі брудними висячими від дешевого алкоголю геніталіями українських жінок, заборонивши аборти, як в 1936.
Третє, Україна, виснажена, покинута, напіввимерша йде на перемовини, дозволяючи шматувати себе і максимально наблизитися до всіх тих, хто завчасно забіг за фіранки НАТО.
І найстрашніше, до останнього, всі вимерли від ядерного удару, непокорені й нескорені.
Та, сон скінчився…
Й насправді, русня є, нікуди вона не ділася. Цього лайна ще багато. Просто так не вимре. Каже перейшла на колію військової економіки. Виживає с…ка. Каже ракети ліпить, своїх мобілізує – загалом живуча тварь.
Таки справді, непохитні в наданні зброї украінцям, лідери європейських держав повністю кидають Україну, лишаючи її на 330 день без наступальної зброї. Вичікують, коли і як впадемо…
І справді, очільник руснявих, тупотить маленькими ніжками, стукаючи по столику відманікюреними нігтиками, знищить, каже, вистукуючи. Бо має воно страшну зброю.
Та все це лише густа темрява перед світанком.
Бо паде Україна, далі ставайте на колінка, знімайте штанці і підставляйте дупки, вас чекає неймовірне задоволення від вагнерівців і бурятів.
Кинуть ядерну зброю, понюхаєте її і ви, бо як подме вітер, так і буде.
І, найголовніше – ми будемо й далі їх гноїть, тільки тепер без пояснень перед вами і очікувань без вас.
Бо є така риса українців – ми єднаємося в смерті. Тож, чим більше ми мремо, тим сильніше стоїмо. І, ваш кінець світу – це коли нас не лишиться, щоби спасати вас.
Тож, одинаихід – ми маємо Бога, віру і Солдата, все інше поки що нас зрадило…
