Нотатки психолога: блекаут. Сприйняття. Проживання
Війна вирує в Україні. Вона нещадно розриває серця українців, спалює радість їхньої душі і, що зовсім не очікувано для ворога — робить їх ще мужнішими, ще більш витривалішими, соборними і нескореними. Тож, будемо говорити про неочікуваний ворогом та реально існуючий ефект України — продуктивна ненависть.
Ми зможемо, згодом, описуючи психологію українця у Вітчизняній визвольній війні, сказати, що ми встояли лише і завдяки нашій свободі, дисципліні і продуктивній ненависті і зневаги до того, хто прийшов до нас вбивати.
Так, виходить, що «наш брат» чи «сестра», які за там за межею наших кордонів, які так «нас любили» років так з сімсот поспіль, полюбляють нас геноцидити і вбивати з тортурами і знущаннями.
Причому цікавим є факт за що? Земля? У них, цих названих «сородичів» своєї вдосталь. Люди? Своїх в чотири рази більше? Ресурс? Природній, свого хоч відбавляй! То, що? Чому пхаються увесь час до нас? Ґвалтують, мордують, катують, обкрадують, маючи вдосталь своє, і лізуть, без самоповаги, власної гідності і честі. І так упродовж століть. У мене на це відповідь одна — ми, українці, завжди їх, московитів, зневажали. Ніколи у нас до них не було глибини і відвертості. В душі ми сміялися над ними, несприймаючи їх. Будучи зверхніми у ставленні до нас, вони внутрішньо були ненависними нам, і саме це почуття і не дало нам повністю зникнути серед них. Та сьогодні будемо про одне і дуже важливе — енергетичний тероризм, блекаут як геноцид і наше з вами сприймання і проживання цього звіриного явища.
Почнемо з тероризму. Ціль — знищувати, потроху, не всіх і не до смерті. Так, потроху, для насолоди. Зовсім імпатентовані у всіх планах, починаючи від зруйнованого міфу «другої армії світу» до дирявих касок, і жіночих прокладок на рани, голодних вояків і кадирівців, які розстрілюють тих, в кого є інстинкт самозбереження. Причому своїх же!!!
Щодо нас, то нищать те, що в нас найсильніше — енергетику. Нищать нас символічно, забираючи те, що ми у світу не просимо — хліб, тепло і світло. Вкотре хочуть показати нас світові, що ми не існуємо як люди, ми — раби васалів. Наївні!
Блекаут — геноцид. При якому свідомо вводиться в стан коми основне джерело життєдіяльності — енергетика цілої країни.
Результат — знищена інфраструктура і зовсім непохитні, сильні, дисципліновані, усміхнені і культурні українці.
Тож, виходить, сила в сприйнятті українцями цього блекауту. Тобто, у відсутності будь-яких сумнівів, що виживемо, встоїмо і вб’ємо того, хто нищить нас. Саме це явище я і називаю — продуктивна ненависть. Так, українці демонструють усьому світу силу витривалості помножену на зневагу до ворога і в сухому остатку — знищення його як образу пихатості і зневаги до нас!
Відповідно, проживати блекаут украінці будуть в міру своєї продуктивної зневаги до ворогів і здатності до неймовірної сили адаптації до будь-яких умов. Адаптації, а не перемовин з тим, кого в свідомості українців ніколи й не існувало. Бо не може бути слабким той, пращури котрого кров’ю вимили йому дорогу життя.
Путін програв. Це всім відомо. Його премєра видатного полководця і генералісимуса усіх часів і народів московитстких 24.02.22 провалилася з тріском. Бенефісу не буде. Вже закриті занавіси. Блекаут — це його соломинка, яка давно схилилася до води. Продуктивна ненависть українців знищила такого могутнього перевертня і блазня. Тож, чи варто ненавидіти? Так! І не варто толерувати тому, хто нищить твоє життя.
Можливо, згодом, через років сто, наші правнуки почнуть толерувати. Та вирішувати їм….
