Нотатки психолога: напруження

Для мене було важливим дійти до розуміння — людина повинна жити в напруженні. Саме воно і дає здатність виживати і розвиватися.

Та роки роботи психотерапевтом дали мені пізнати, що напруження, яке дає життя і напруження, яке призводить до його руйнації — два вкрай різні напруження.

Коли дитина кричить, повзає, вчиться ходити. Коли жінка — переживає наднапруження, народжуючи дитину. Коли ми ставимо мету і, долаючи внутрішні перешкоди, стереотипи, страхи йдемо їй на зустріч. Все це конструктивне напруження. Напруження життя.

Згадайте, коли ви переживали наднапруження, в очікуванні першої інтимної близкості з коханою людиною. Це наднапруження завжди буде радістю вашого життя.

А памятаєте іспити в університеті? Хто ж до них готувався заздалегідь? Всі в останню ніч. Це також наднапруження, яке з радістю в серці кожен пронесе його повз усе своє життя.

Це напруження несе в собі заряд і ресур, несе в собі бажання і наміри проникнути у власне майбутнє.

Та є напруження, яке ніколи не стане стимулом до життя. Це напруження руйнівне. І так стається — смертельне.

Тож, якого напруження варто уникати, профілактувати і, найголовніше, в подальшому йти і просити про допомогу, щоб його зупинити.

Це напруження знищує внутрішній баланс. Руйнує всі існуючі системи регуляції, серед яких основна — імунна. Імунітет, як саморегулятивна функція внутрішнього обміну (біологічного, хімічного, фізіологічного, фізичного, психічного, соціального) — або відмовляється від виконання свого призначення. Або — сам знищує себе. У випадку відмови — смерть. В випадку самопожирання — всі аутоімунні захворювання, серед яких онкологія є найменш підкореною людині в плані її подолання.

Я пропоную вам ті види напруження, поява яких має стимулювати вас до звернення за допомогою.

1. Напруження невротичне. З першого погляду це напруження невідомого походження. Наче без причини і наслідку. Ви просто в постійному треморі, м’язовому зажимі. Часто відчувається внутрішнє тремтіння і постійне очікування чогось незворотнього, що нездатен змінити. Це напруження невротичне. Воно накопичувальне. Коли воно з’являється — непомітно. Коли воно вже на поверхні — значить воно повністю керує ситуацією життя. Це напруження важке і лякаюче за проживанням та воно нічого окрім кривдити радість життя не здатне зробити. Вихід — психотерапія.
2. Напруження стресове. До такого наруження належить розлучення, втрата, криза, проблема. Це напруження з’являється завжди раптово. В цьому його сила. Воно вибиває і примушує впадати в сомнамбулічний, напів-гіпноідний стан. Ти наче не в собі. Наче спиш. Краще бути будь-де і будь з ким, тільки не з собою. Ти, наче, живеш з самим собою і спостерігаєш за собою, але зі сторони. Ти розщеплений і кожна твоя частина суперечить іншій. Ти живеш в постійному очікуванні, що ось-ось все скінчиться. Та воно не так. Це напруження, при кращих розкладах, має зникнути разом з причинами, які до нього призвели. Та якщо ситуація кризи, проблеми — пішла, а напруження лишилося, варто йти до двох фахівців — невролога чи терапевта і психотерапевта.
3. Напруження невизначеності. Це напруження є амбівалентним. З одного боку очікуєш радість. З іншого — біду. Встановити що, коли і як, практично не можливо. Ці почуття полярності, де одночасно провалюєшся в радість і горе — виснажують, зовсім не під силу. Тривалість такого напруження призводить до невизначеності і, з часом, з’являється відчуття страху перспектив і майбутнього. Вихід — всі програми розвитку. Та коли амбівалентність дуже активна — здати аналізи на гормони і піти до психотерапевта.
4. Напруження залежності. Це страшне напруження. Бо відчуваєш його кожен раз, коли попадаєш в стосунки де тобі дають, що ти хочеш, а взамін, непомітно, вимагають непомірну ціну за те, що ти вже використав. Це жорстоке напруження, яке здатне знищити психіку вщент. Бо втрачаєш основне — право бути собою. Чим більше це напруження зростає, тим менше шансів вийти з нього і тим глибша і страшніша залежність. Вихід — кардинальна зміна життя.

Всі ці напруження, формують смисли тої страшної події, в якій перебуває наша психіка — війна. Не варто сподіватися, що якось омине. Як сказав мені мій Клієнт — війни ресурсної не буває. Це руйнування, виснаження, звуження перспектив і практично повна неспроможність управляти ситуацією власного життя. Тож, прошу вас, перш аніж напруження почне з’їдати вас ізсередини, зверніться за допомогою.

Бережіть себе для перемоги!