Нотатки психолога: робочий тижневик 2022
Важкі години і дні стікають краплями сльози у минуле.
Намагаєшся не думати. Внутрішньо стримуєшся, але сльози ніколи не підкорялися ані психіці, ані свідомості, ані розуму, вони завжди самі по собі.
Різдво з кривавого Великодня заходить в дім тихенько, сідаючи в куточку і, збираючи сльози зі щічок, намагається розвеселити господарів. Та, всім зрозуміло, Різдво своїм народженням освячує душі, які живучи, кимось приречені на суцільну темряву смерті.
Мій робочий тижневик закінчився на дві тижні раніше. Я, вкотре переглянувши свої робочі записи, закрила його. Образи, фрагменти, думки і, найстрашніше, чіткі спогади кожного дня. Страшний рік, коли пам’ятаєш все, до дрібниць.
Війна, геноцид, полонені, ворог, блекаут — перестали бути словами з криги чи фейсбуку. Вони стали частиною мого життя. Спочатку, тоді в лютому, березні я шукала винних. Сьогодні в грудні я чекаю — щоб моя країна була, Існувала.
Проживши своє життя, я всім своїм єством усвідомила термін, який упродовж п’ятнадцяти років говорила студентам — «українці — це етноконфесійний європейський соціум з генетичною прив’язаністю до власної території». Цей термін тепер став частиною мого життя. Бо тоді, без війни, я пояснювала, що українців без їхньої землі не існує і Україна зникає разом зі зникненням мови і своїх територіальних кордонів.
Чітко знає та скотина, яка понад 300 днів ічить мою землю, що ми українці, маємо за честь вмерти на рідній землі, не говорячи про те, щоби на ній жити. Тож, лишивши нас на нашій землі, все царство руснявих програло тоді, років зо 300 назад.
І тепер, коли цей рік нашого життя спливає є тільки три рекомендаціі, які я хочу попросити виконати усіх нас:
— земля — це наше тіло. Українська ментальність. Ії не можна віддати. Тож, хай хоч усі русняві, від алкоголіка медведєва до усіх алкоголіків руснявого дна прийдуть до нас — всі мають на цій землі згинути, не ми — вони;
— мова — це наша кров. Ми маємо боронити себе, збереженням української мови. Вона вражає оте опудало більше ніж сучасна зброя. Мова знищує цивілізації і народжує нові. Ми маємо переродитися. І — єдиний шлях — збереження мови;
— свобода — це наше Єство. Не варто плутати свободу і незалежність. Це різні категорії і з різних світів. Коли ми разом з московитами — ми незалежні. Коли ми з усім цивілізованим світом — ми свободні. Хай ті, хто прагне до незалежності пам’ятають одне, українці ніколи і ні від кого не залежали. Нас намагалася поневолити царська збочена росія. Але цього так і не сталося.
Тож, ми свободні, зі своєю мовою і на своїй землі — і той, хто поставить це під сумнів, вже не існує ні в нашіі психіці, ні в нашій свідомості, ні в нашому розумі, бо він — ворог.
І, за обставин 2022, ми приречені вбити, щоб жити! Наше Єство прийняло ці умови, тепер назад дороги не існує…
Полювання розпочате.
