Нотатки психолога: війна… від розлуки до розлучення
Є у війни один вкрай поганий стан — розлука у якої дві крайності — радість і смерть. Так вже сталося, але чи не найбільш розповсюдженим жорстоким наслідком війни — є розлучення. Люди йдуть один від одного, зіштовхуючись з розлукою, яка зажене у власну неспроможність її пережити.
Тож, війна — це ще й розлука, яка має найбільш розповсюджені приводи для розлучень.
Смерть. Найстрашніший привід розлучення, в якому не можна виразити ненависть, зневагу, розачарування, злість. Не можеш — вже нікому. Страшна амбівалентність роздирає навпіл. Бо так багато не сказали, не зробили, не виростили. Все покрите отим страшним «не». А з іншого боку — хто, окрім нього, — і ненависть чому вибрав війну? В цій амбівалентності вона імовірно проживе усе своє життя без нього. Він пішов героєм — лишивши її в страшній безодні самоти…
«Не витримую», каже вона і шукає розради в обіймах іншого. Досить часто і далеко не потрібно йти, ці обійми запропонує друг того, кого взяла в «обійми» війна. Тож, дилема проста. Він з війною спить в окопі. Вона з тим, хто її утішить. Згодом, вступає в силу всемогутня звичка і вона, починаючи фантазувати про відтворення того, що втратила зголоситься на розлучення і попаде в пастку власної пустоти, яка стане її тінню. Він повернеться з війни, відчужений і, ймовірно, з ненавистю до того, задля чого боровся. Їм двом лишиться біль одна — любов згасла, мов свіча, в страшному смерчі війни.
Не пройшли випробовування. Так, під прицілом розлуки стала любов. Вона змушена була тікати. Він — приречений лишитися. Вона панічно боіться повертатися — він довго тримається і згодом доходить висновку, що з’єднувати нічого. Все в минулому. Вони не віддали своє життя за ідею. Вони просто «злили» все те, що було колись «ми». Чому так? Внутрішня слабкість, яка стала екзальтовано рисою характеру війни, призвела до чистоти стосунків, в якій, окрім буденного, матеріального, нічого іншого і не існувало.
«Це вже не моє», каже собі він і збирається до тої, яка зайняла місце колись такоі рідної. Та, рідна, тікаючи забула про нього. А він, чекаючи на її повернення, так і не дочекався. Тепер, доживаючи дні, він шукає привід на розлучення, бо там десь є та, яка була поряд.
На жаль, це лише перші описи розлучень. Їх буде ставати все більше і більше, поки вони, ці розлучення зачаїлися. Та, щойно буде поставлено крапку на війні прайс розлучень у війні зросте до неймовірних розмірів.
Що робити?
- Скажу відверто найстрашніше в розлученні — байдужість. Якщо вона з’явилася, йдіть і розлучайтеся.
- Якщо, ви чекаєте чоловіка з війни, і тривога роздирає вас на шмаття, повірте, розрада в чужих обіймах ще більше стимулює цю страшну тривогу, а це значить, що причини для розлучення не існує. Мало того, обійми іншого будуть діяти як величезна доля алкоголя. Поки пив — насолоджувався. Коли спинився — бажання вмерти від похмілля. Тож, варто просто не приймати жодних рішень. І все.
- Найстрашніше — це смерть. Це розлучення «лікує» тільки час і пам’ять. Коли зникне відчуття присутності втраченого і на цьому місці буде радість спогадів і тепло в душі до того, який вде не з тобою, тоді варто починати новий виток «життя бе нього».
- Втрата інтересу — це найстрашніша пастка війни. Бо доки з середини йде потяг — значить треба просто дочекатися коли стрес війни «вилізе сам по собі». Не приймаючи ніяких рішень про розлучення.
І найголовніше — не пристрасть обирає стосунки, а пристрасть охоплює стосунки з середини. Прошу вас почекайте не розлучайтеся у війні — це хибний крок.
