Багато чую про втому, травму і ще щось в українців від війни.
Вважаю, що це безпідставні формулювання. Вони запускають негативні торги психікою людей, які, проживаючи на території військово протистояння, приречені на війну. Бо у всіх, хто в Україні є найбільша драма життя – відсутність вибору. Чи думали ми з вами, що, якщо ти хочеш миру ти маєш покинути свою землю і свій дім. Якщо ти хочеш жити в своєму домі і на своїй землі ти маєш змиритися і приречено жити під нападами ворога на твоє життя.
Так і виходить, що ті, хто лишився заради себе на своїй землі, позбавлені вибору жити з війною чи без. І наш ворог цю приреченість тримає в найвищому меседжі реалізації гібридної війни.
Наступне, до чого нас, українців схиляють – це пустий, пробачте за сленг, «понтовий» меседж – втома вій війни. Це також гарний хід наших ворогів по гібридній війні. Бо втома – це властивість живої системи (організму, психіки) виходити із одного статичного способу життя в інший. Втома засвідчує про те, що на рівні психіки щось повторюване призвичаїлося і певним чином, остогидло. На рівні тіла – це, щось, перестало приносити задоволення.
Саме тому ми втомлюємося, щоб перейти на інший рівень життя і задоволення від нього. Якщо втома не долається, тобто не є умовою змін, тоді вона переходить в психічне відхилення, для прикладу невроз, чи ж починає руйнувати тіло, для прикладу, стає навʼязливою залежною системою насолоди, яка вже насолоду не приносить. Йдеться про наркотичну, алкогольну, харчову залежність.
Тож, чи можна втомитися від війні? Ні! Бо це не задоволення і не спосіб життя! Війна – це система виживання. Де в потилицю тобі дише смерть і шепоче тобі останні слова, які ти маєш сказати, коли вона тебе візьме в свої смертельні обійми. Де втома? Це постійне перезбудження, перевантаження без можливості перезавантаження. Ось тут, в цій позиції наші вороги й виграють, поки що, гібридну війну. Бо вони створили систему в якій ми не можемо перезавантажитися. Хоч день прокинутися без спогадів і думок, без того, що закричить телефон і завиє сирена, знову нагадуючи, хто зараз керує твоїм життям.
І, найважливіше – основна тактика нашого ворога – це підсилити нашу найстрашнішу метальну рису, рису від якої сини Ярослава Мудрого зруйнували велич держави на яку було покладено багато життів – чвари. Так, саме чвари знищували всі наміри українців і підсилювали можливості наших ворогів – московитів. А ще, московити приєднали до чвар зрадливість, як ментальну рису, кожної людини і отримали гібридного українця, якого позорно обізвали хохлом. Чи не правда, хохлів багато серед нас…
Ймовірно, той хто дочитав цей допис до цих слів запитає мене і що, що з цим робити?
Відповідь одна – вмерти для слів втома від війни і хохол. І тоді воскреснуть українці всіх поколінь і стануть перед московитами. І земля розкриється і поглине нечисть, яка нищить українців на рівні ментального їх призначення, перетворюючи нас на хохлів. Це емоційно.
Щодо професійної позиції – ми не втомилися і не виснажилися. Ми живемо в протистоянні, яке неймовірно збуджує. Ми маємо навчитися регулювати своє збудження простим способом – дбати про своє здоровʼя, займатися постійною профілактикою, відвідуючи відповідні медичні заклади і запроваджуючи всі необхідні медикаментозні профілактичні заходи і процедури.
На рівні психіки – обовʼязкова індивідуальна психологічна допомога і групове психологічне просвітництво, розвиток власної психологічної грамотності і культури комунікації і ставлення до життя.
Це обовʼязково! Бо завершення війни – ось до чого ми маємо готуватися з усією відповідальністю. Ми маємо бути гідною платформою мирного життя для себе і тих, хто заради цього життя стояв на передовій.
