Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це діагноз, який встановлюють психіатри. Відповідно, цей діагноз вимагає комплексної терапії, де провідна роль належить саме медикаментозному втручанню. Роль психолога і психотерапевта є вторинною у загальній терапії цього розладу. Психологи та психотерапевти, немедичного профілю, цей діагноз встановлювати не можуть.
Я вважаю, що ПТСР є супутнім діагнозом нездорової психіки, який, ймовірно, буде здебільшого у тих людей, які мають загальне порушення психічного здоровʼя, обумовленого спадковістю чи генетикою. Цікавим є факт, що нещодавно я дізналася про експериментальне підтвердження американськими вченими цього аспекту ПТСР.
Люди, які не мають психіатричних діагнозів, з високою вірогідністю, цього діагнозу мати не можуть.
Я вважаю, що ПТСР не проявляється у випадку, коли людина перебуває у ситуації дистресу. Тобто її життя постійно протікає в надзвичайних ситуаціях, повʼязаних з прямою чи опосередкованою загрозою для її життя. Саме в таких обставинах психіка циркулює в режимі наднапруження і вона не виявляє своїх порушень, оскільки її основне завдання вижити.
ПТСР зʼявиться тоді, коли пряма чи опосередкована загроза життю зникне і вже за умови мирного життя у людини збережуться всі реакції психіки, притаманні, перебуванню в надзвичайній ситуації. Для прикладу, будь-які гострі звуки будуть викликати фізіологічну реакцію людини бігти до бомбосховища і найголовніше, що вона побіжить.
Про ПТСР в Україні.
Я розрізняю ситуацію гострої небезпеки і прямої загрози життю, яку переживають військові перебуваючи в зоні активних бойових дій.
Цивільне населення, яке перебуває в зоні ймовірної загрози життю – перебування на окупованих територіях і в зоні активних бойових дій.
Цивільне населення, яке знаходиться в зоні часткових обстрілів і гострого напруження, повʼязаного з психічним очікуванням загрози.
Тобто, умовно ми маємо три категорії людей, у яких ймовірно може бути встановлений ПТСР.
Люди, які проживають в Україні, але окрім сирен вони не мали інших нагадувань про війну.
А також, ті хто перебуває в статусі біженців в інших країнах. У цих категорій людей ПТСР встановленню не підлягає, оскільки їхнє життя знаходиться в безпеці.
Тому, про ПТСР в Україні ми будемо говорити по завершенню активних фаз війни для цивільного населення і після завершення перебування в зонах активних бойових дій військовими.
Основними признаками ПТСР я вважаю:
– гострі стани агресії, тривоги чи фрустрації / невдоволення у ситуаціях, які не вимагають такого гострого реагування;
– порушення сну;
– розлади соматичного характеру, усі хронічні захворювання активізуються і додаються супутні;
– підвищується конфліктність;
– зʼявляються непродуктивні форми реагування на себе та інших людей;
– мають місце галюцинаторні прояви (образи, звуки, голоси та інше)
– можуть циркулювати над-ідеї, не співставні з реальним життям;
– може проявлятися надмірне самозаглиблення чи навпаки активна комунікація, яка досить часто є іантазмічною і незрозумілою іншим людям;
– матимуть місце панічні напади, фобічні прояви, психопатичними агресивне реагування на оточуючих;
– можуть циркулювати навʼязливі думки, з нанесенням шкоди власному тілу і думками про суїцид.
Якщо ці симптоми не встановлюються самою людиною, вона не визначає себе їхнім носієм я би просила людину, в обовʼязковому порядку, здійснити візит до психіатра.
Якщо людина констатує в собі ці прояви – тоді є шанс, що це є загальна втома людини з елементами порушення психічного благополуччя по притаманному людині типу реагування.
Я переконана, у здорової психіки ПТСР не має місце бути. Та, водночас, у неї можуть бути констатовані розлади психічного здоровʼя тимчасового характеру з поверненням в здоровий стан.
Не варто «гратися» діагнозом ПТСР, оскільки психіатричні діагнози досить важко спростовуються.
