Єдиний видимий аргумент життя людини – це її тіло.
Якщо більш чітко, то життя починається там, де є біологічно активна з органічними процесами обміну, «одягнена» в фізіологічні реакції, дії та функції – жива система.
Людина починається з тіла…
Згодом, тіло, ставши сакральним хранителем рис, властивостей, реакцій, індивідних та індивідуальних особливостей, опанувавши мовою і здобувши здатність мислити – стане основним аргументом життя людини, яка завдяки йому здобуде власне імʼя і пізнає своє призначення. Зрозуміло, що коли тіло зупинить своє існування, зникне і людина, яка цим тілом була представлена в світі.
У тіла є безліч функцій та визначається воно, в поєднанні з психікою, лише трьома.
Функція задоволення. Так, саме наше тіло стане основним джерелом в отриманні психікою задоволення, починаючи від задоволення життєвих потреб в харчуванні, сні, фізіологічній активності і, завершуючи концепцією власної безпеки та самоздійснення і прагненням до продовження роду. Задоволення – це перша функція життя тіла і психіки та появи людини загалом.
Функція насолодам. Або, як кажуть в народі, – драйв. Задоволення не можливе без насолоди. В насолоді всі тіла є неповторними, рабами психіки. Соціально людина в насолоді або зникає зовсім, або «пасе задніх», обслуговуючи її. Все залежить від здоровʼя і сили психіки. Саме насолода ставить під сумнів усі альтруїстичні наміри і моральні рішення.
Насолода, опановуючи тілом, робить його маріонеточним, з повним примушенням до самозречення і тотальної відмови від власного призначення. Все в тотальному драйві…
Та, будучи повністю в насолоді, яка примушує людину зрікатися себе.
Для прикладу, мати лишає дітей чоловіку і йде до іншого. Бо той, інший, її з дітьми не приймає. А їй так хочеться прожити своє життя для себе, або в насолоді.
Ця насолода опустить людину до власного дна, в якому вона приречено зустрінеться зі своїм єством і, лишившись з ним наодинці, прийме рішення або стати константною, тобто внутрішньо непохитною і здатною до ствердження себе. Або зруйнуватися в насолоді, яка і стане її кінцевим притулком. Фройд нагадував, що насолода веде в смерть.
Константність. Саме без цієї константності ми, люди, нездатні подолати комфортність – прагнення будь-яким способом мати приналежність до групи людей, в якій досить часто ми зникаємо назавжди.
Таким чином, людина зʼявиться в тілі і стане цілісною за умови опанування трьома функціями себе – задоволенням, насолодою і константністю. Та, якщо хоч одна із цих функцій постраждає – людина приречено буде уникати власного тіла то виставляючи його на продаж, то презирливо ведучи його в надмірний драйв і прирікаючи його на прихований суїцид багаточисленними наркотичними, алкольними та сексуальними оргіями проти нього.
Тіло творить і як і нищить мати.
Матері належить основна роль в проекції майбутньої долі дитини. Бо саме ставлення до тіла, сформоване матірʼю в дитинстві, визначить до чого буде прагнути доросла людина і чого вона здобуде.
Спотворене тіло – це пошук і ставлення до самого себе в дитинстві через очі матері, а згодом, в дорослому житті, через погляд оточуючих на самого себе. Чим більше сприймає людина себе у погляді іншого, тим спотвореніше стає її тіло, іі психіка та і особистість загалом.
І, навпаки, чим більше людина шукає внутрішнього ставлення до себе і свого тіла, чим більше вона сприймає себе у вимірах свого внутрішнього світу і шукає відповідей та рішень в собі, тим здоровіше і яскравіше проживає життя її тіло.
Тепер, коли Україна переживає смерть своїх громадян, тіло здобуло особливого значення. І ми спостерігаємо досить складні трансформації українців у ставленні до свого тіла і життя.
Зрозуміло, що чим ефективніше в дитячому віці мама підтримувала самостійність дитини у вираженні власних потреб, тим ефективніше тіло такої дитини буде справлятися з реальністю дорослого життя.
І, навпаки, чим більше мати закривала простір внутрішнього світу дитини своїми тривогами, мріями та сподіваннями на неї, тим більш складною буде доля такої дитини у дорослому віці.
Таки правда, героя ростить матір, як і нікчему також. Сила любові і довіри матері до дитини і визнання її права бути собою, як і власного права на саму себе – все це виростить людину здатну перемагати реальність, спів підкорювати її.
Чим штучнішим було виявлення любові і турботи матері про дитину та і саму себе, тим жалюгідніше картину життя дорослого ми будемо мати. Понівечене тіло – це дитинство дитини в якому її мати не сприймала ні тіла дитини, ні свого власного.
Саме формування неповноцінноі людини з понівеченим тілом досить вдало використала рас _єя та її непохитний режим упродовж усієї історії її жалюгідного функціонування. Маючи лише тіло, позбавлене здатності бути задоволеним, проживати насолоду та бути константним, пращури сучасних рас _єян дійшли до єдиного способу виживання серед людей – крадіжка і збочення. Вони започаткували крадіжку в інших здобутків іх тіл (а в межах спільноти людей це культура і мистецтво) і їх історії, бо саме усвідомлення історії призводить до потреби розвивати себе.
Маючи понівечене тіло у власній картині світосприйняття рас _єя, так і не стала шукати себе, а згодом вдосконалилася і стала професійною злодійкою і збоченкою – започаткувавши державницький тероризм для крадіжки і знищення іншого, щоб вижити самій. У її понівеченого тіла відсутня здатність щось творити і стверджуватися, першочергово для себе самої. Навпаки, ненаситність і кровожерливість з кожною історичною віхою цієї потвори з понівеченим тілом зростає і зростає.
Як результат, понівечене тіло рас_єйской сфабрикованої людини, тепер хоче паразитувати і драйвувати в всьому світі і вимагає світового визнання. Та біда в одному, вдосконалене понівечене тіло і винищене крадіжкою і збоченнями єство ніколи не стане освяченим і закодоване на зречення самого себе.
От і виходить, що понівечене тіло рас_єян здатне по світу, продовжуючи державницьким тероризмом лише красти і спотворювати все, до чого доторкнеться.
І, прошу, зупиніться ті, хто почне мене переконувати їхніми здобутками, як представників світової культурної і наукової спадщини. Ніколи не було цих здобутків, без акту крадіжки, руйнації, винищення і перекручування історичних фактів. Все це і є на сьогодні вивернута на виворот самою собою рассєя.
Найстрашніше в іншому. Розвертаючи террористичні війни в світі ця вивернута рас_єя винищує усіх, хто чинить супротив до її простого мотиву буття – красти щоб жити! Бо, за інших обставин, їх вже давно не існує.
Тож, світові господарі мають знати одне, якщо не винищити це спотворене, понівечене тіло рас _єі, тоді вона, заради збереження власної понівеченості, таки винищить й усіх вас…
