Сексуальність і війна: страх смерті
Питання сексуальності завжди провокативне і, можливо, комусь воно не принесе користі та я, глибоко переконана, варто говорити про нього. Оскільки, це та частина усіх нас, яка найбільше постраждає у війні.
Говорити будемо про те, що знищується, що піддається геноциду і, одночасно, є найстрашнішою зброєю – прагнення до життя, або сексуальність в усіх її проявах. Бо, як показує теорія і практика психотерапії, саме сексуальність і є основою перетворення людського біологічного існування в несвідомі судження і прагнення. Ми зустрічаємося з нею в романтичній закоханості, альтруїстичній жертовній залежності від коханого чи коханої в статевих стосунках і в статевому акті. На жаль, але саме ці вразливі сторони людського єства – є чи найжорстокішою мішенню війни.
То ж розпочнемо із війни.
Ми всі у війні. І в котре я буду повторювати, що війна – це тотальна залежність від безумства когось. Це всепокриваюча невизначеність, непередбачуваність та нездатність управляти ні своїм життям, ні життям близьких людей. Та зараз моє завдання є описати війну через сприйняття цього явища психікою.
Несучи однє єдине – смерть. Активізуючи ту частину нас самих, в яких закладене наше вмирання. Війна є чинником постійної активності процесів роздратування та збудження, призначення яких – напруження в тілі, для створення акту дії та, невдоволення в психіці, що вимагає своєї розрядки саме через цю дію. Тож, війна, постійно тримаючи тіло в напрузі, призводить до того, що напруження та його надмірність укріплюється в якості стандартного способу реагування на все зовнішнє житття.
Таким чином, чим довше людина перебуває у війні, тим сильніше вона звикає до життя в надмірному напруженні. І, в цій частині житття її тіла і психіки стається непоправиме – поява несвідомого задоволення від війни.
Саме в цей момент в сприйняття війни включається сексуальність людини.
Як психотерапевт я оперую поняттям сексуальності в трьох вимірах:
– сексуальність – це основна потреба людини, яка полягає в її прагненні до життя, отриманні задоволення від життя і орієнтаціі на продовження роду;
– сексуальність – це стратегія встановлення стосунків з іншими, задля отримання задоволення, фізичного і психологічного. Вона є завжди антиподом нарцисизму. Оскільки в сексуальності людина завжди відкрита для контактів з іншими людьми;
– сексуальність – це передумова для спокуси і статевого акту, задля отримання розрядки для тіла і задоволення для психіки.
Та у всіх цих положеннях єдиним є одне, людина прагне отримувати насолоду і задоволення і, саме в цьому прагненні, і з’являється її сексуальність. Кожен раз, коли нам щось подобається, чогось вкрай хочеться, фантазується і відбувається збудження від фантазій – це все про сексуальність. Здається, у війні відбувається повне знищення насолоди і задоволення, тобто сексуальності, але?
Щодо сексуальності як стратегіі розрядки, ось тут відбувається саме цікаве. Війна стимулює статеві акти, які дозволяють зняти напруження. Причому, йдеться про напруження від смерті і це напруження пов’язане зовсім не із задоволенням від статевого акту. Йдеться про спробу уникнути, подолати смерть. У цю мить між сексуальністю і статевим актом постає смерть.
Тож, найстрашніше у війні – це використання свого прагнення жити лише для подолання страху смерті. Це коли радієш, хочеш, мрієш не завдяки реальним змінам, а лише тому, що над усе прагнеш позбавитися страху, страху смерті, в якому тотально втрачаєш лише свою патогенну уяву.
І на завершення. У тому вимірі людської психіки де знаходиться найактивніша потреба – сексуальність, страху смерті не існує. Там є лише досвід переживання власної самотності і втрати власних патогенних фантазій. Сексуальність ніколи не зникає, навіть за найнебезпечніших ситуацій, саме вона дає людині шанс на виживання.
У тому місці де з’являється сексуальність – страху смерті не існує.
…далі буде
