Сексуальність і війна: страх смерті

Питання сексуальності завжди провокативне і, можливо, комусь воно не принесе користі та я, глибоко переконана, варто говорити про нього. Оскільки, це та частина усіх нас, яка найбільше постраждає у війні.

Говорити будемо про те, що знищується, що піддається геноциду і, одночасно, є найстрашнішою зброєю — прагнення до життя, або сексуальність в усіх її проявах. Бо, як показує теорія і практика психотерапії, саме сексуальність і є основою перетворення людського біологічного існування в несвідомі судження і прагнення. Ми зустрічаємося з нею в романтичній закоханості, альтруїстичній жертовній залежності від коханого чи коханої в статевих стосунках і в статевому акті. На жаль, але саме ці вразливі сторони людського єства — є чи найжорстокішою мішенню війни.

То ж розпочнемо із війни.

Ми всі у війні. І в котре я буду повторювати, що війна — це тотальна залежність від безумства когось. Це всепокриваюча невизначеність, непередбачуваність та нездатність управляти ні своїм життям, ні життям близьких людей. Та зараз моє завдання є описати війну через сприйняття цього явища психікою.

Несучи однє єдине — смерть. Активізуючи ту частину нас самих, в яких закладене наше вмирання. Війна є чинником постійної активності процесів роздратування та збудження, призначення яких — напруження в тілі, для створення акту дії та, невдоволення в психіці, що вимагає своєї розрядки саме через цю дію. Тож, війна, постійно тримаючи тіло в напрузі, призводить до того, що напруження та його надмірність укріплюється в якості стандартного способу реагування на все зовнішнє житття.

Таким чином, чим довше людина перебуває у війні, тим сильніше вона звикає до життя в надмірному напруженні. І, в цій частині житття її тіла і психіки стається непоправиме — поява несвідомого задоволення від війни.

Саме в цей момент в сприйняття війни включається сексуальність людини.

Як психотерапевт я оперую поняттям сексуальності в трьох вимірах:

— сексуальність — це основна потреба людини, яка полягає в її прагненні до життя, отриманні задоволення від життя і орієнтаціі на продовження роду;

— сексуальність — це стратегія встановлення стосунків з іншими, задля отримання задоволення, фізичного і психологічного. Вона є завжди антиподом нарцисизму. Оскільки в сексуальності людина завжди відкрита для контактів з іншими людьми;

— сексуальність — це передумова для спокуси і статевого акту, задля отримання розрядки для тіла і задоволення для психіки.

Та у всіх цих положеннях єдиним є одне, людина прагне отримувати насолоду і задоволення і, саме в цьому прагненні, і з’являється її сексуальність. Кожен раз, коли нам щось подобається, чогось вкрай хочеться, фантазується і відбувається збудження від фантазій — це все про сексуальність. Здається, у війні відбувається повне знищення насолоди і задоволення, тобто сексуальності, але?

Щодо сексуальності як стратегіі розрядки, ось тут відбувається саме цікаве. Війна стимулює статеві акти, які дозволяють зняти напруження. Причому, йдеться про напруження від смерті і це напруження пов’язане зовсім не із задоволенням від статевого акту. Йдеться про спробу уникнути, подолати смерть. У цю мить між сексуальністю і статевим актом постає смерть.

Тож, найстрашніше у війні — це використання свого прагнення жити лише для подолання страху смерті. Це коли радієш, хочеш, мрієш не завдяки реальним змінам, а лише тому, що над усе прагнеш позбавитися страху, страху смерті, в якому тотально втрачаєш лише свою патогенну уяву.

І на завершення. У тому вимірі людської психіки де знаходиться найактивніша потреба — сексуальність, страху смерті не існує. Там є лише досвід переживання власної самотності і втрати власних патогенних фантазій. Сексуальність ніколи не зникає, навіть за найнебезпечніших ситуацій, саме вона дає людині шанс на виживання.

У тому місці де з’являється сексуальність — страху смерті не існує.

…далі буде