Причина перша — Україна як держава давно ослаблена і хвора. Такі гроші кинув сусідо наш на гібридну війну і так пив кров на Донбасі. Проплатив падлюка багато! Корупція, колаборація, п’ята колона, так ослабили мою державу, що на неї ніхто, особливо останнім часом не звертав уваги. Тож, чи здатна встояти наша держава, не знаю.
Причина друга — Україна як країна. Бідна моя ненька! Ворог нищить її кордони, змітає з її лиця її дітей, нищить її історію, і здійснює найстрашніше нелюдське насильство. Моя країна долу опустила свою голову і криком кричить на увесь світ за своїх увіковічених дітей…
Причина третя — у нас прагнуть забрати Батьківщину. І ця причина перекриває попередні дві. Бо Батьківщина — це кожен з нас! Це я сам! Це наша ментальність. Наш свідомий і несвідомий світ! Це наше тіло! Наш розум! Наш інтелект! Це наша діяльність, солідарність і право битися не за корумпований апарат держави, не за зґвалтовані кордони, а за самого себе, бо все це напряму стосується кожного з нас.
Ви запитаєте, кого ми зараз, ні за яких обставин, не віддамо ворогу — самих себе, а ми і є Батьківщина і нас живих сорок мільйонів, не рахуючи мертвих.
Тож, дорогі, закривавлені нашою кров’ю брати та сестри з Росії і Білорусії, ви приречені! Бо себе ми ніколи вам не віддамо. Ми не горимо у вогні, ми не тонемо у воді, ви не закопаєте нас у землі, бо все це зараз проти вас і за нас, людей, які і є самі Батьківщиною.
Зупиніться, або запрошуємо вас у пекло!
Київ наш! Україна переможе!
