Нотатки психолога: продуктивний нарцисизм українців
….єдине за що можна подякувати гібридній війні проти нас, причому говорю не лише про відкритих ворогів на полі бою. Звертаюся до тих, хто приховано закоханий в рашистів і чекає на їх перемогу, де б він не був, чи в самій Україні, чи в палаті лордів, чи в конгресі, чи в парламенті України! Так от, ми українці, вдячні вам за те, що саме завдяки вам стали продуктивними нарцисами. Ні не нацистами! Не шовіністами! Ми цей шлях проходили! Ми стали тими, хто не орієнтується на усіх хто проти, усіх нейтральних, толерантних до миру з усіма в усьому мирі, усіх тих, хто ще з якоюсь формою рашистського психозу, — ми стали тими, хто не звертає увагу на таких як ви.
Київ став ще могутнішим!
Зникло гламурство і лоск.
З’явилася глибина, якась символічна спустошеність, десь навіть втрата бажання бажати — та все це проглядається лише в поглядах киян. У вчинках, поведінці і ставленню до життя — все чітко, дисципліновано і без будь-яких завивань, що війна. Єдине, що їх дратує, це обстріли, які заважають працювати.
Українці! Величні і мужні!
Дітки граються і діловито спілкуються один з одним на вулиці. Малюки усі живуть своїм життям, радіють світу. Підлітки — стримані і серйозні. Молоді та юні все спішать, багато справ! В зупинках за кавою дарують квіти і горнуться один до одного. Ті, кому за тридцять всі працюють. Бережуть своє надбане і ще й примножують.
Найбільше мене засмучують погляди пятидесятирічних і старших. На обличчях чоловіків і, особливо, жінок читається втрата емоційності, обличчя наче воскові, занадто гострий погляд, змарнілий колір, в очах страшна втома і нудьга за втраченим, — життям. Складається враження, що вже все для них відбулося і печать на останньому епілозі їхнього життя поставила війна. Та, поряд з цим, вони також рухаються, активно комунікують і зголошуються допомогти.
Тож чи справді ми стали продуктивними нарцисами? Так.
Нарцис — це той, хто в собі, хто безапеляційно використовує іншого заради власних цілей. Орієнтований тільки на власні цілі і виключає будь-який елемент емоційного ставлення до того, кого використовує. Він грає почуття та ніколи його не проживає. Він вимагає емоцію та ніколи її не віддає. Бо не має що віддати. На то він і нарцис. Він лише накопичує і мало звертає увагу на думки інших. Так, скажете ви це сучасна успішна людина. Саме так! Тепер лише питання як вона все це робить?
Продуктивний нарцисизм, на мою думку, це коли ти здатен використовувати усі ці характерологічні прояви (а, як відомо, ми всі за походженням нарциси. Просто є більш травмовані і менш травмовані) в організації власної професійної діяльності. І здатен не шкодити бо зорієнтований на досягнення. Тож, хто з тобою — це вже його вибір
Непродуктивний нарциссизм — це коли ти все це робиш заради насолоди і ніякого практичного результату від таких дій не маєш. Просто знищуєш іншого і самостверджуєшся! Оце все і не більше.
Українці завжди були діловими людьми, але занадто істерично-емоційними. Українці завжди були здатні використовувати, але без мети, або щось собі надумають і біжать. Бо одна була важка і не підйомна риса в українців — всім подобатися.
Тепер ми інші, тепер ми не орієнтовані на любов і прийняття нас. Ми орієнтовані на те, щоби подобатися самим собі і заради цього ми боронимо світ. Бо занадто він вже не продуктивний і, на превеликий жаль, став шизоідно-індивідуалістичний. Де шизоідність утотожнюється з надуманими цінностями, які в природі вже давно не існують, просто туди ще не доповзла рука путінятськоі пропагандистської машини. Щоб повністю знищити навіть оте надумане.
Індивідуалістичність (ні не індивідуалізм — це інше) — це нічого, окрім надуманої пихатості про власну самобутність і міць. Де вона? Іллюзія! На жаль, в сучасних реаліях буряти, кадирівці і інше дно робить, що хоче, а ООН лише засуджує…
Тож, як добре, що тепер ми зустрілись самі з собою і нам, поки що не до тих, хто хоче нас тримати в малозначимості і невідповідності. У нас багато справ!!!
І це правда, зовсім не хочеться подобатись. Бо по великому рахунку — нікому.
