Хотілося б поміркувати про порядок… Порядок, який створюється людиною, її характер, і, якщо точніше, про природу порядку. Загальновідомо, що порядок – це основа співжиття з іншими людьми. З порядком ми стикаємося вже від народження. Вперше ми зустрічаємося з порядком відразу після народження.
Називається це – режим. І водить його наша мати – за допомогою різноманітних форм тотальної влади над нами. Хочеш – не хочеш, а приживаєшся. Саме порядок – перша форма роботи з тією тривогою, яка буквально накриває матір та дитину з перших годин появи на світ. Але ні мати, ні тим більше дитина, не усвідомлюють тривоги через сильний афект, який повністю поглинає. І для того, щоб хоч якось з ним впоратися, треба вводити порядок, призначення якого – отримати та утримати те, що задано апріорі – безпеку.
Але в цьому випадку “порядок” – свого роду психотичний, бо він працює з афектом уявно. Це дійсно так. За винятком того, як мати сама ставиться до безпеки, і чи усвідомлює вона наявність безпеки в принципі. Якщо усвідомлення немає, то вона (мати), таким чином несвідомо «торгує» безпекою дитини і своїм «нав’язливим маркетингом» змушує його стати заручником психотичного порядку – порядку, де тотально панує об’єкт матері, що не усвідомлює сам себе.
Є інший порядок. Точніше сказати, порядок, що має іншу природу. Це порядок, який є реальним наслідком впровадження закону.
Це порядок, який встановлює межі, вводить комфорт щодо самого себе. І особливу важливість тут має наявність якісного «іншого», який і допоможе забезпечити нормальну внутрішню систему співвідношення «Суб’єкт – Я – Особистість». Далі буде…
<< Повернутись до списку статей
