Про відверте…
Почався четвертий тиждень війни. Війни нескореного українського народу зі світом бариг і людей з отвариненим нутром.
24.02.2022 – це день, в який нас усіх українців посадили в машину часу і перенесли років на сто вперед. Тому не сумуйте дорогі українці, що ви самотні і що вас не завжди розуміють і не сприймають у ваших стражданнях.
Там де ми – їх не має.
Та, перш, аніж я почну переконувати вас, що в Україні поряд з гібридною війною, масованою військовою атакою, здійснюється найстрашніше – геноцид українського народу, або намагання його тотального фізичного знищення. Хочу сказати одне – ми маємо не тільки перемогти, маємо утвердитися і головне, вижити.
І так, навіщо ворогу знищувати, нас, українців?
Аргументів багато, пояснення одне – хтось напевно шепотів тому цивілізаційному ублюдоку, що в Україні його чекають, а то би з якого дива, воно оте космічне сміття,було би таке самовпевнене, розраховуючи на бліцкриг?
Не менш важливим є те, що самі українці, ймовірно після 24.02 зрозуміли – нейтральна позиція у ставленні до отвариненого, з втраченим обличчям людини, сусіда – це по суті готовність бути його здобиччю.
І найважливіше – вісім років війни із яких, принаймні два роки точно, це тотальні «соловіні трелі», кому? Відповідати не буду. Самі все знаєте!
А тепер до геноциду. Геноцид – це терористичний акт із фізичного знищення, ні не однієї людини, а цілого народу. З огляду на ті факти, які на сьогодні існують, кількості загибелі мирного населення та зростання агресії проти незахищених громадян – це таки тероризм проти нас з вами.
А тепер, про незворотнє.
… в 2008 році моі студенти, аргументуючи голодомор 1933 як геноцид проти українського народу, розкрили дві основні причини, чому стався голодомор.
Перша – це влада бариг, ворів і сук в людській подобі, які були нічим і стали всім. Саме вони, з особливою жорстокістю, жадобою відбирали хліб і примушували українських матерів їсти своїх дітей. Так, саме вони, слуги народу 33 року, перетворили украінський народ на знищений до тла і добитий в 1943 народ нескорених. Добивали і в 1986, Василь Стус!
Друга – коли знесилені, окуповані баригами у власних селах люди, добиралися до великих міст, знаєте, що робило громадянське суспільство – переступало їх, йдучи своєю дорогою і не помічаючи, кого переступають.
Тож, геноцид – це не слабкість народу, який знищують. Це непокараність бариг, які отримали владу над цим народом і пасивна громадська позиція і думка. І, подумайте у кого, у волелюбного українського народу.
Тож, ми маємо ніколи, ні при яких обставинах:
1. не звеличувати «гетьманів» і не шукати в них богів.
2. не забувати дві умови: Бога і Народ. Все інше взаємозамінне і набувне.
Геноцид 2022 проти українського народу розкриє багато фактів, прийде час. Але є єдина істина, яка непідйомна для тих, хто його проти українців втілює.
Ми – початок. І ми й фінал!
Пам’ятайте про це ті, хто замахнувся на нас!
Навіть не оговтаєтеся!
