01.08.2016
Автор: Наталія Макарчук

Злоякісна людина

Одним з найбільш важкопереборних та глибоко токсичних страхів сучасної людини є страх онкології.

Навіть форма фобії представлена ним.

Онкологія –  це злоякісність в організмі, яка вражає та зумовлює його діяльність. Також онкологія вказує і на міцність імунітету. Адже саме імунітету належить виняткова роль у визначенні результату боротьби між організмом та онкологією.

Вивчаючи походження імунітету, його природу та функціональність, я дійшла висновку, що діяльність імунітету забезпечує основну функцію життя – саморегуляцію.

Саме від діяльності та функціональності імунітету, як саморегуляції, залежить можливість та результат подолання організмом злоякісного утворення (онкології). Отже, злоякісність не лише впливає на саморегуляцію організму, а й практично її перебудовує, що й визначає його здатність до виживання.

Якщо говорити про злоякісність, яка досить добре описана в медицині, біології, анатомії, фізіології, то її можна визначити як особливий стан імунної системи, коли спільно діють два взаємовиключні процеси: процес відтворення життя і процес тотального розпаду, тобто самознищення.

Саме тотальний розпад імунітету характеризує дію злоякісності в організмі.

Отже, злоякісність – це стан органу, який схильний до впливу процесу тотальної зміни його функціональності і практично завжди спрямований на його примусове зникнення. Найчастіше, злоякісність – те, що приховано, і поява чого завжди пов’язана з деструктивними змінами.

Як би там не було, але говорячи про злоякісність, ми завжди зустрічаємося зі смертю, що і є вагомим аргументом на користь констатації існування психічного стану «тотального страху смерті від онкології», тобто онкофобії.

Але я хочу вказати на «онкологію» у ПСИХІЧНОМУ вимірі, яка порушує систему взаємодії людей з реальністю, одночасно виступає як параметр соціальної успішності та гарантії соціального домінування. Точніше, говоритиму я про СОЦІАЛЬНУ злоякісність.

Соціальна злоякісність у сучасних відносинах людини з реальністю загалом має зовні виражену толерантність, тобто соціальну терпимість, яка, при найближчому розгляді, покриває брудом і чорнотою навіть найдобріші наміри.

Але що є реальним у соціальній злоякісності, то це тотальне знищення. Соціально злоякісна людина, сама того не усвідомлюючи, прагне тотально зруйнувати того «іншого», без якого його життя неможливе. Але важливіше для неї є «загибель» цього «іншого», а не спільне життя з ним. Ця людина просто не здатна побудовувати стосунки кохаючи, навпаки –  вона “залюблює до смерті”.

Не буде хибним припущення, що реальність для кожної людини представлена присутністю саме «іншої» людини, тобто визнанням того факту, що є та інша людина, з якою треба взаємодіяти і якимось чином “жити” на території спільного соціального простору. Так склалося, але без цього іншого ми не можемо визначити і хто ми. Отже, у соціальної злоякісності є ДЕХТО, хто її репрезентує і демонструє.

Умовно, людина, яку можна визначити, як злоякісна, у сучасному світі дуже часто перебуває у групі ” успішних ” і ” соціально-визнаних “. Особливо вона успішна у досягненні перемоги у конкурентній боротьбі та здобутті матеріальних благ. Ви зустрінете її на благодійних акціях та круглих столах на підтримку найактуальніших проблем та соціальних акцій для тих, хто потребує найбільшого соціального захисту. Вона безкомпромісно знищує своїх опонентів давно відомими, але не такими популярними способами. Вона завжди там, де потрібна допомога, і вона завжди вам її гарантує. Так, саме таким чином і відповідає соціально злоякісна людина “глибоко моральним стандартам”.

Чи не подібне ми спостерігаємо зі злоякісним утворенням в організмі? Адже при його діагностичному розгляді в органі проявляється картина утворення неймовірної краси.

Отже, справжні риси соціальної злоякісності:

  • відсутність внутрішнього співчуття та співучасті у житті іншого;
  • зовнішня демонстрація співчуття з метою отримання вигоди;
  • заздрість та жадібність до іншого, в основі якої – ненависть до цього іншого та бажання будь-яким способом його знищити;
  • експлуатація іншого як джерела ідей і одночасно того, хто здатний їх реалізувати;
  • соціальний крадіжка, як форма виживання і єдиний можливий спосіб зберегти тотальну владу над іншим;
  • соціальна перверзивність власної психічної активності, що виявляє себе в тотальній насолоді власною перевагою будь-яким доступним способом.

Таким чином, соціальна злоякісність –  це стан людини, при якому знищення іншого є єдино можливою і допустимою формою самозбереження і життя.

Так, у людини із соціальною злоякісністю ніколи не буває фобій та панічних атак, адже вона проживає в стані психозу та насолоди іншим практично все своє життя.

Стикаючись з цією формою злоякісності, отримуєш іноді настільки травматичний досвід, що служить він не стільки засобом саморозвитку, скільки реальним стимулом до звернення за допомогою до психотерапевта, а іноді й невропатолога або психіатра. Це рівень стосунків із дійсністю, у якому є лише два виходи: протистояння чи відступ, нерідко навіть символічне вмирання у плані соціального буття.

У цьому й полягає та сама саморегуляція, як здатність до виживання.

<< Повернутись до списку статей

Запитання та коментарі