“Тупик…”, “немає жодних шансів”, “неможливо нічого змінити”, “відсутність будь-яких перспектив…” Думаю, хоч раз у житті подібні слова говорив собі кожен. Однак це не просто слова. Це свідчення внутрішніх переживань глибокої приреченості та порожнечі, які можна позначити одним словом – “істерія”.
Насамперед, істерія завжди є пріоритетом влади. Людина, перебуваючи в істерії, втрачає усвідомленість і критичність, що дозволяє використовувати її в найрізноманітніших цілях.
Так, найпоширеніше використання істерії – це суспільна думка, у якій відповідність стереотипам, підпорядкування чужим ідеям і задоволення чужих потреб набуває суто особистого значення і приносить нездорове задоволення.
Важливим є і той незаперечний факт, що істерія – це важливий етап у віковому розвитку дитини. Саме цьому етапу, який триває від 1 року до 2,5-3 років, ми зобов’язані формування здатності керувати собою, підкоряти свої потреби можливостям їх задовольняти.
І, що важливо, ставати творчою неординарною особистістю.
Найбільш згубна істерія – як стратегія виховання. Саме ця стратегія батьківської влади формує у дитини систему маніпулювання власним “хочу”.
Потім це “хочу” набуває форми тотальної вимоги та безпринципного використання іншого, стає основою життя вже дорослої людини.
Отже, вихована в істеричній владі дитина – це приречений дорослий.
Адже істерія – найскладніший психічний афект, який подолати поодинці неможливо. Це той афект, нестримність якого розпалює війни, знищує іншого без жодних сумнівів і докорів совісті. Перебуваючи в цьому афекті, людина повністю втрачає рамки свідомості і стає згустком реакцій, емоцій, хаотичних рухів, безперспективних вигуків, криків та безглуздих меседжів.
Саме в істерії людина перетворюється на систему неконтрольованих чуттєвих бажань та тілесних вимог, які буквально поглинають її, винищуючи все те, що можна позначити як людське.
Доросла людина, перебуваючи під владою своєї істерії, ніколи не відчуває радість свого життя, насолоду від свого тіла та можливість бути вільною.
Адже саме істерія – це тотальне неусвідомлене бажання позбутися себе.
Найважча істерія – конверсійна. Саме цій істерії належить введення тіла людини в тотальний спазм, вихід з якого – у нескінченному пошуку хвороби, яка просто не існує на фізіологічному рівні. Конверсійні істеричні симптоми вводять людину в проживання фантомного болю, спазмів, “хвороб-примар”, які буквально виснажують її та поглинають тотальним страхом.
При цьому лякає не наявність конверсійних симптомів, а швидше їх відсутність на рівні фізіології і, як наслідок, подавляє тяжке очікування того, що десь там вони таки існують.
Це очікування виснажує, вводить в паніку і часто практично повністю винищує радість життя та бажання проживати його в сьогоденні.
<< Повернутись до списку статей
