Інтенсивність змін у системі суспільних відносин незворотно вказує на необхідність пояснення та розуміння такого важливого явища як корупція. Адже описове ставлення до корупції, її постійне «викриття» є недостатньо ефективним – корупція непереборна, що вказує на глибинний контекст її функціонування. Можна припустити, що корупція — це не лише феномен соціальних відносин у тріаді «людина–держава–закон», а й важлива складова людської особистості. Як наслідок не буде помилковим погляд на корупцію з позиції психології маніпуляцій.
Так, останні років десять дуже модним меседжем багатьох виборчих кампаній політичних лідерів і партій, та й громадських організацій, є «боротьба з корупцією».
Це якісний показник формування громадянського суспільства та політичної діяльності за наявності одного – чому всі дії є недостатньо ефективними.
З погляду науки, якщо явище не формується чи фіксуються якісь непередбачувані зміни у його динаміці – потрібно шукати якийсь чинник, причину (незалежну змінну), про існування якої дослідник не здогадується, але саме цей фактор і визначає результат.
Хороший експеримент – це коли цей фактор знайдений, визначений та піддається управлінню. Можливо, варто подивитися на невизначений фактор корупції, який називається сама особистість, точніше ті трансформації, які відбуваються з нею, коли вона входить до системи корупції. Якщо поглянути з такого кута зору, то фокус у поясненні та розумінні корупції перейде із соціального простору вивчення до психологічного. Як наслідок, цікавим є розгляд факторів корупції як унікального феномену особистості, яка одночасно може функціонувати і як суб’єкт суспільно-політичних відносин (як такого, хто бореться з корупцією) і як, власне, безпосередньо найкорумпованіша особистість.
Першим, що є важливим, є визначення корупції у вимірі властивостей особистості. Корумпованість як особистісне властивість, що виражається у прагненні особистості, яка належить до державної номенклатури, двічі «реалізувати» державну послугу, точніше її продати, а саме: інструкцію, метод вирішення складних ситуацій і завдань, засіб прийняття рішень, зрештою, лобіювання інтересів. Корумпована особа – це особа, яка двічі отримує прибуток. Перший раз – отримуючи зарплату від держави, яка катастрофічно принижує її, корумпованої особи, гідність. Друга – це своєрідний перепродаж «державної функції», де відновлюється справедливість «економічної людини», теорія якої активно нав’язується суспільству як самореалізована і самоактуалізована особи. Отже, «якщо хочеш бути попереду – стань особистістю, для якою корумпованість є пріоритетною якістю».
Другим, не менш важливим фактором, є роль держави в організації системи цілеспрямованого навчання та формування корупціонера, як єдино можливого борця за права та свободи громадян. Особистість з такою властивістю своєрідним чином «розщеплена». Вона настільки вірить у те, що «створює» благо, що навіть не передбачає існування другої «темної» сторони своєї ж особистості – порушення моральної та формальної сторони Закону. Це, звісно, моральний вибір особистості, швидше — його якесь власне визначення.
Третім, найважливішим фактором є те, що носії корумпованості настільки «загнали» суспільні стандарти в систему «рука-руку миє і обидві добре живуть», що людині вже не лише соромно, а й у принципі неможливо бути чесною.
Найдраматичніше у всьому цьому те, що з перерахованими вище рисами люди, які володіють владою та державними повноваженнями, своїм непрофесіоналізмом «опустили» Закон, переступивши всіляку мораль, відповідальність та милосердя.
Проте інші, не залучені до системи істинної корупції як процесу, а не гасла для виборців, – просто допомагають один одному, компенсуючи наслідки тотальної корумпованості.
Резюме…
У контексті співвідношення свободи та відповідальності, які є показниками психічного здоров’я, корумпована особа заслуговує на окремий науковий розгляд.
Слід відрізняти свободу, що ґрунтується на чіткому усвідомленні своїх власних стратегій життя, критичність в оцінці самого себе, своїх вчинків, дій і відповідальність, як усвідомлений захід турботи про себе та про інше від порожніх слів, у яких відсутнє якісне поєднання думки, слова та діяльності.
Саме ці складові є відмінними якостями вільної людини, готової до прийняття відповідальності. Як наслідок, корумпованість вказує на людину, не здатну бути вільною, а рабство не дає права бути відповідальним, бо ця функція завжди в руках пана раба.
<< Повернутись до списку статей
