Варто віддати належну тривозі, завдяки якій ми здатні досягати відносної стабільності, пристосовуватися до умов нашого життя, що постійно змінюються, і, звичайно ж, забезпечувати собі контроль.
Життя тривоги починається у нашому тілі.
Наприклад, саме завдяки тривозі, немовля «повідомляє» матері про нагальні потреби, без задоволення яких вона не виживе.
Отже, щойно потреба задоволена, настає спокій. У цьому контексті саме тривозі належить функція «відведення» напруги, яка згодом буде використана дорослою людиною у роботі з ситуаціями небезпеки.
Однак про тривогу потрібно знати дещо більше!
Будучи досить «багатоликою» у формі вираження, тривога завжди є таємницею та загадкою у її розумінні.
Насамперед, прояв тривоги як певного фізіологічного стану вимірюється суб’єктивними відчуттями нашого ТІЛА.
Спектр відчуттів тривоги тілом визначається від простих фізіологічних проявів напруги у формі: тремору (трясуться руки, сіпається повіка, око, куточки губ, брови); недоцільних, повторюваних без причини дій (перевірка «вимкнена чи праска», «чи закриті двері», «вимкнена плита», «перечитування» інструкцій); фантомних відчуттів болю (болить у грудях, в області серця, напруга в руках, зубний біль) і т.п., і, завершуючи досить важкими формами: мігренями, кольками, спазмами, задухою, блюванням і т.д.
Ці відчуття завжди неприємні. Однак саме вони вказують на вихід напруги з тіла.
Водночас, живучи у тілі, ці відчуття завжди підпорядковані психіці.
У цьому й складність тривоги!
Так, з одного боку, відчуває тривогу тіло. З іншого боку, сприйняття цього відчуття забезпечується психікою. Отже, саме від психічного сприйняття тривоги, навіть на рівні тіла, залежить, чи буде тривога використана як ресурс психіки, чи стане постійно активованим джерелом напруги та незадоволення.
Зрозуміло, що розглядати тривогу в ракурсі сприйняття слід через її зв’язок з психікою.
Вважають, що тривога — це стан напруги, який не має конкретної проблеми, а функціонує ніби в «режимі очікування проблем».
Суб’єктивно тривога переживається як готовність до подолання небезпеки. У цій точці вона ділиться на два типи:
У цій відмінності криється основна загадка тривоги.
Якщо тривога є реальним дієвим психічним ресурсом до подолання небезпеки — це ознака психічного здоров’я. Якщо тривога не підтверджується існуванням реальної небезпеки, проте є постійно, — йдеться про розгляд її як складової неврозу або основи психозу.
Невроз і психоз, будучи кардинально різними процесами психічного життя людини, мають загальні показники, серед яких тривога виконує чи не головну роль.
Неврозу властиво порушувати звичний спосіб життя, продукуючи нереалістичні страждання, проживаючи події минулого у форматі сьогодення. І в цьому процесі тривога завжди буде пов’язана з неврозом «міцними вузами», бо одного без іншого не може бути. Ось лише форми взаємодії можуть бути дуже різні!
Тривога проживається під «прикриттям» почуття провини, сумнівів, апатії, фантомів, що виснажують очікувань катастроф, жахів, втрат, самотності, «порожнечі від втрати свого Я», які виснажують людину в неврозі.
Психоз, на відміну від тривоги, завжди в надлишку. Відмінною рисою психозу від неврозу є втрата дійсності та «тотальне покриття» тривогою. Тривога буквально «поглинає» людину в психозі, вона сама «стає тривогою». Безвихідь позбавлення від неї буквально «знищує» всі можливі шляхи людини прийти до тями.
Звичайно ж, йдеться про здорову психіку, яка має клінічні показання нездоров’я.
Якщо ж тривога виступає «провідником» людини в тотальне розщеплення її Я і, яке приречене на «повернення», уникнення реальності — йдеться про глибокі невиліковні психічні хвороби.
Однак важливо спробувати відповісти на запитання: що можна зробити з тривогою і в яких випадках слід вжити профілактичних заходів щодо роботи з нею, а в яких потрібно звертатися за спеціалізованою допомогою?
Якщо Вам властива тривога, яка проявляється в ситуації загроз та при подоланні яких Ви відчуваєте зниження її рівня – у вас все гаразд, тривога є ресурсом!
Однак якщо Вам вдалося подолати ситуацію небезпеки, а напруга залишилася і продовжує «жити своїм життям», вам слід подбати про себе. А саме:
Варто пам’ятати, що надлишок тривоги завжди обумовлений вашою здатністю фантазувати.
Дуже часто людина буквально створює тривогу сама собі. Саме ця тривога приходить до нас із дитинства.
Якщо ви зберегли такий секрет, Вам необхідно звернутися за допомогою. Адже, будучи дорослою людиною, Ви живете за стратегіями дитячого мислення, а значить реальність дорослого життя ви оцінюєте дитячими стратегіями.
Тому так і відбувається, що життя «вчора» саме за допомогою тривоги наповнює сенсом життя дорослої людини.
<< Повернутись до списку статей
